Навчання в умовах карантину:
Що чекає школярів у нинішньому навчальному році
Вимоги до організації навчального процесу від МОН та МОЗ
До початку навчання готувалися як у відомствах, так і безпосередньо в навчальних закладах.
В Міністерстві освіти і науки розробили перелік протиепідеміологічних заходів на час карантину, які повинні діяти в школах з 1 вересня.
Так вхід до приміщення дозволений тільки при наявності маски, яку можна не використовувати під час занять. Однак пересуватися приміщеннями школи потрібно тільки в масці.
Щодо персоналу навчального закладу, то він допускається до роботи за наявності маски, респіратора або захисного щитка та після безконтактного вимірювання температури. Якщо виявлено температуру понад 37,2 °С або ознаки гострого респіраторного захворювання, співробітник не допускається до закладу.
Як зазначається, у закладах освіти необхідно:
- організувати місця для обробки рук антисептиками на всіх входах до закладу, позначити їх яскравими вказівниками та інструкціями про правила дезінфекції рук;
- забезпечити наявність рідкого мила і паперових рушників або електросушарок для рук в санітарних кімнатах;
- забезпечити централізований збір використаних масок і рукавичок в окремі контейнери з кришками – біля входу в заклад, у коридорах та санвузлах;
- обладнати медичні пункти необхідними засобами – безконтактними термометрами, антисептиками, засобами індивідуального захисту тощо;
- розмістити плакати, банери про респіраторну гігієну та етикет кашлю;
- обмежити проведення масових заходів (нарад, зборів) у закритих приміщеннях, крім необхідних для функціонування закладів – педагогічних нарад, засідань ректоратів, конкурсних комісій, конференцій трудового колективу тощо;
- створити можливості для організованого руху закладом – використовувати запасні виходи, розмітку на підлозі, виокремити зони переміщення для різних вікових категорій учнів;
- очистити та дезінфікувати поверхні, дверні ручки, столи, місця для сидіння, перила тощо після занять в кінці робочого дня;
- проводити провітрювання впродовж не менш ніж 10 хв після кожного заняття.
Що треба знати про булінг
Зовнішність, вимова, поведінка, успіхи в навчанні, статки родини - все це може стати причинами цькування дитини. Тривалі агресивні дії щодо іншого в світі називають булінгом.Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу. Практично в кожному класі є учні, які стають об'єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Шкода, але Україна - в першій десятці країн Європи за його поширеністю з-поміж 11-15-річних школярів. Насильство в школі є, нажаль, досить розповсюдженим в наш час. Дуже важливо щоб учні, їх батьки та вчителі були проінформовані про це негативне явище, як його виявити, як з ним боротися та, головне, як його уникнути.
У цькуванні в школі завжди беруть участь три групи дітей: жертва, агресор і спостерігачі.
Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.
Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.
Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, мають надмірну худорлявість чи повноту.
Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).
Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.
Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.
Цькування починається однією людиною, зазвичай вона лідер в класі, успішна в навчанні або ж, навпаки, агресивний неук.
Спостерігачі, як правило, не відчувають задоволення від булінгу, але змушені або включатися, або мовчати від страху, що самі опиняться в ролі жертви. Більш сміливі з них встають на захист жертви. Але пасивна та мовчазна підтримка булінгу з боку дорослих змушує їх відступити. Жертвою булінгу може стати будь-хто. Приблизно 50% шкільних агресорів самі є жертвами катування. Вони піддаються жорстокому поводженню у власній родині.
Сам процес булінгу відбувається тільки при збігу таких факторів:
Беззахисність. Якщо жертву хтось захищає, цькування дуже швидко припиниться. Якщо малюків б'ють в туалеті старші хлопці, і ніхто не реагує, знущання будуть продовжуватися і далі. Фізично слабкі хлопчики також піддаються підвищеним утискам з боку слабкіших однолітків. Але при жорсткій реакції батьків і педагогів випадки булінгу не повторяться. Тому булери ведуть себе мудро: вони або вибирають беззахисну жертву, або послідовно знищують симпатії оточуючих до неї. Неготовність битися «на смерть». Слід запам'ятати, що булери - боягузи. Саме тому вони вибирають для нападок слабших, тих, хто гарантовано не зможе відповісти. Жертва не дає відсіч агресору з кількох причин: явна перевага сил, страх отримати у відповідь ще більшу агресію. Деякі діти не захищаються через установку батьків «битися - це погано». Якщо їх переконати і довести, що захищати себе можна і потрібно, ситуація стає менш трагічною.
Низька самооцінка. В голові жертви міцно сидить невдоволення собою або провина. Особливо яскраво це проявляється з дітьми, у яких дійсно є ті чи інші особливості розвитку: гіперактивність, синдром дефіциту уваги, заїкання. У зоні ризику і хлопці, яких не підтримує сім'я, де немає довірливих відносин з рідними, дитина здебільшого віддана сама собі і вулиці.
Висока агресивність. Іноді жертвами стають діти забіякуваті, емоційно і болісно реагують на будь-яке зауваження або прохання. Тут агресивність носить реактивний характер і йде від високої збудливості і беззахисності. Психологічні та соціальні проблеми.
Самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з ровесниками, комплекс неповноцінності, глибинне переконання у негативній картині світу, насильство у власній родині, пасивна покірність насильству - ось передумови для того, що дитина виявиться в ролі жертви в школі. Лякливість, тривожність, чутливість і недовірливість, як індивідуальні риси характеру, роблять дитину беззахисною, приваблюють агресора.
Агресор у шкільному булінгу
Спільною рисою всіх булерів є зовні виражені нарцисичні риси. Нарциси зациклені на собі, але не мають внутрішньої опори. Вони потребують поваги і підтримки, але не отримують її від батьків. Найчастіше у такої дитини фіксують погані відносини з мамою, вона може виховуватися в соціально неблагополучній сім'ї. Тому такі діти домагаються від оточуючих визнання шляхом насильства і терору. Крім того, булерам характерні: неврівноваженість, самозакоханість, запальність, імпульсивність і запальний характер з надмірно завищеною самооцінкою.Найчастіше цькування ініціюють надмірно агресивні діти, які люблять домінувати, бути «головними». Принижуючи інших, вони підвищують власну значимість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є в їхніх сім'ях.
Форми та види булінґу:
Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:- Словесні образи, глузування, обзивання, погрози.
- Образливі жести або дії.
- Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.
- Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.
- Вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
- Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження).
- Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах і т.д.), розпускання чуток і пліток.
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:- неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;
- неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
- девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Що можуть зробити вчителі
Вирішальна роль у боротьбі з булінґом у школі належить вчителям. Але впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.Відповідальність, яка чекає на кривдника
Адміністративна відповідальність. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:- Зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого.
- Попередження.
- Догана або сувора догана.
- Передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Зокрема, за вчинення дрібного хуліганства особою віком від 16 до 18 років на неї може бути накладено одне із стягнень: штраф, громадські роботи, виправні роботи або адміністративний арешт.
Якщо особа вчинила дрібне хуліганство у віці від 14 до 16 років до відповідальності у виді штрафу буде притягнуто її батьків.
Кримінальна відповідальність, за загальним правилом настає з 16 років, але за окремі види злочинів, особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності і з 14 років (наприклад умисне вбивство, умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, крадіжку, грабіж, розбій, хуліганство).
У разі, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро розкаявся та має бездоганну поведінку на момент постановлення вироку до нього можуть бути застосовані такі примусові заходи виховного характеру:
- Застереження.
- Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
- Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
- Покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
- Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.